Дикція

Опубліковано 2 Листопада, 2019

У сфері вокального виконавства слово і бездоганна дикція мають особливе значення. Гарна дикція є ознакою високої співочої культури. Від того, як донесено до слухача слово, багато в чому залежить виразність співу. Тому, особливої актуальності набувають питання, пов’язані з розвитком дикції.Вокальна дикція вимагає активності артикуляційного апарату, який складають такі голосоутворюючі органи:– губи,– язик– м’яке піднебіння– щелепа– гортань з голосовими складками– зуби.

Млявість артикуляції (малорухлиі губи, язик, нижня щелепа, маловідкритий рот) є однією з основних причин поганої дикції при співі — голосні і приголосні не мають необхідної ясності та чіткості, звук набуває одноманітного й невиразного характеру. Іноді спостерігається й інший недолік — перебільшена дикція, яка позбавляє голос необхідної вокальності. При цьому деякі виконавці не співають, а ніби декламують текст пісні.Вокальна мова має свої особливості, оскільки носіями вокального звука є голосні. Тому при співі голосні звуки максимально протягуються, а приголосні звуки вимовляються коротко, швидко.Існують певні особливості створення звука. Наприклад, при вимові голосної а: нижня щелепа опускається і рот розкривається найсильніше; на у губи витягуються, на о рот повинен мати форму овалу.Залежно від характеру пісні вимова приголосних може бути твердою або м’якою. Деякі приголосні (наприклад, р), треба здовжувати, наче подвоювати (рр…), деякі промовляти коротко (с, ш), особливо наприкінці слова.Учні, як правило, погано відкривають рот при співі, у них малорухлива нижня щелепа, напружені м’язи, які її піднімають, що стає причиною горлового призвуку. При затиснутій нижній щелепі неможлива хороша вокальна дикція, оскільки ротова порожнина мала для формування вокальних голосних.Перебільшена дикція при співі сполучається з дуже небажаним явищем – “в’язкістю” слова, тобто з ритмічним відставанням його від мелодії. Перебільшена дикція може вибити виконавця з ритмічного руху мелодії.Щоб уникнути цього, треба: вимовляти слова легко, без напруги й у той же час чітко;Дикція одночасно в значній мірі активізує подачу звуку, роблячи сприятливий вплив на його якість.

Слова, утворені при співі, повинні знаходитися “спереду”, тобто в буквальному значенні на губах, на зубах, на кінчику язика. Артикуляція рота повинна бути вільною, без напруги.На чіткості дикції позначається акцентування слів, що мають першорядне значення. Не можна робити акценти однакової сили на всіх словах вокально-музичної фрази або виділяти яке-небудь випадкове слово. Це перешкодить правильному донесенню до слухачів основного змісту твору. Варто врахувати, що виділяючи основне значення фрази, ми полегшуємо собі завдання з дикції.Для того, щоб покращити свою дикцію, слід використовувати спеціальні вправи. Обравши неправильні вправи, ви можете нашкодити собі. Щоб уникнути цього, вам потрібно обрати професійного викладача, який вам допоможе.

Муза-дійсно надихає!